Первісна. Дорога на Тір Мінеган - Страница 102

102

— І в будь-якому разі, — додала Івін, — пізно махати кулаками, коли бійка скінчилася. Ми вже пів дня розжовуємо ці події, нам легко судити сестер за їхні помилки. А хтозна, як би ми самі впоралися.

— Точно, що краще, — буркнула Шайна, але без надмірного запалу. — Бо гірше просто неможливо.

— У мене, — вела далі Івін, — є більше підстав сердитися, ніж у всіх вас разом узятих. Я з вами ще з Тирконнела, але до сьогодні ви жодним словом не обмовилися ні про маґістра аб Конала, ні про стеження за ним, ні про те, що Пророцтво про Першу насправді розгадав професор аб Нейван. Розумію, що це був секрет… І зваж, Шайно, я нітрохи не лютую, хоча через вашу мовчанку впіймалася на Ріанин гачок і дозволила їй пошити мене в дурні. Два тижні торочила вам, яка ж ця Ріана розумниця, як дотепно вона розібралася з тією притичиною щодо останнього короля, об яку я свого часу зламала зуби… А ви, мабуть, нишком кепкували з мене.

— Не кепкували, — запевнила її Ейрін. — Нам було дуже прикро, я пропонувала розповісти тобі…

— Але я заборонила, — втрутилась Етне. — Не тому, що не довіряла тобі, просто вважала, що не варто іґнорувати геть усі розпорядження найстарших. Принаймні цей наказ був цілком розумний. Крім того, твоя необізнаність дозволила добряче провчити Ріану.

— І як же ти її провчила?

— Я тут ні до чого. Ти сама це зробила, коли стала листуватися з нею й обговорювати складні питання теорії передбачень. А вона мусила відповідати.

Івін знизала плечима.

— Ну то й що? Як я розумію, Ріана просто розпитувала професора аб Нейвана і писала мені те, що він казав. За великим рахунком, я листувалася з ним. А Ріана мала від цього зиск, наша дискусія дозволила їй дечого навчитися.

Етне і Шайна дружно зайшлися сміхом. Івін трохи розгублено поглядала то на одну, то на іншу. А Шайна, досхочу насміявшись, сказала:

— Ти просто унікальна, Івін! Часом здаєшся мені мудрішою за всіх найстарших, а часом буваєш ще наївнішою за Фіннелу. Те, що ти така жадібна до знань, зовсім не означає, що всі інші лише й чекають нагоди навчитися чогось нового. Ти ж колись навчала Ріану і маєш пам’ятати, яка вона ледача. І за останні сім років нічого не змінилось. Я взагалі думала, що Ріана пробуде меншою сестрою аж до тридцяти, і дуже здивувалася, коли позаторік вона сяк-так склала всі іспити. Гадаю, для неї була справжня мука щодня відповідати на твої листи.

— Можеш не гадати, так і було, — підтвердила Етне, яка, на відміну від Шайни, частенько листувалася з Айліш вер Нів. — Ріану це страшенно дратувало, та відмовитись вона ніяк не могла. Власне, тому й вирушила до Дин Гаїла, щоб і далі мати під рукою Шимаса аб Нейвана, який зараз їде в Кованхар.

— Ага, — промовила Івін. — То он воно що… — Вона ненадовго задумалася. — Ну що ж, тоді я продовжу. І далі спілкуватимуся з професором аб Нейваном, він дуже розумний чоловік. А Ріана нехай служить нам листоношею. Я змушу її поїхати аж до Кованхара.

— Тільки не перегравай, — попередила Шайна. — Ріана лінива, але розумна. Вона не повинна запідозрити, що ми тобі все розповіли.

— Не запідозрить, — сказала Етне. — За словами Ай… Коротше, Ріана переконана, що король Келлах надіслав лише одного листа, в Еврах, а найстарші заборонили говорити про нього навіть нам.

— Тоді вона не така вже й розумна, — зауважила Івін. — Мусила б здогадатися, що гонець був не один.

— Мабуть, вона про це думала, — припустила Шайна. — Та просто не змогла повірити, що Ейрін погодилася приховати існування пророцтва про себе.

Івін з усмішкою кивнула:

— Атож, твоя правда. Якби Ріана довідалася, що сімнадцять століть тому хтось передбачив її появу, то нізащо б не стала мовчати.

— Ще б пак, — усміхнулась у відповідь Шайна. — Нам дуже пощастило, що Первісна не обрала Ріану. Вона б негайно проголосила себе королевою Тір Мінегану.

З ними якраз порівнялися Мораґ і Фіннела. А оскільки шеренга з шести вершників була заширока навіть для Тироґенського тракту, Етне та Івін полишили їхнє товариство. Перша притримала коня і приєдналася до трьох відьом, що їхали позаду, а друга наздогнала Ґвен, Бренана та Ліама.

— Я чула, ви тут говорили про Ріану, — сказала Мораґ. — А ти знаєш, Ейрін, що вона твоя велика шанувальниця? Вчора я отримала від неї листа — і, гадаю, не лише я одна, — в якому Ріана запропонувала називати тебе першою сестрою.

— Ой, ні! — застогнала Ейрін. — Тільки цього бракувало!

— Проте нічого не вдієш. Твоя Первісна не обернеться на звичайну Іскру. Хочеш не хочеш, а доведеться з нею жити. Дякуй долі бодай за те, що ти прийшла в цей світ, осяяна величчю земною, — процитувавши уривок з пророцтва, Мораґ не стрималась і пирснула сміхом. — Тобі не треба звикати ні до слави, ні до шани, ні до влади. Дівчині з простого роду було б набагато важче пристосуватися до своєї унікальності.

— Мені теж важко.

— А я й не кажу, що легко. Та все ж ти змалечку звикла бути особливою, тому зараз непогано тримаєшся… Хоча й намагаєшся сховатися за Фіннелиною спиною.

Ейрін і Фіннела з німим запитанням утупилися в неї. Мораґ здивовано кліпнула очима.

— Та невже не зрозуміло?

— Ні, — відповіли вони одночасно.

— Усе вам зрозуміло, — озвалася Шайна. — Просто Мораґ надто образно висловилася. Вона має на увазі, що сторонні вважають відьмою-королівною не тебе, Ейрін, а тебе, Фіннело.

— Ну, це ясно, — недбало сказала Ейрін. — Фіннела вишуканіша за мене.

— А Ейрін ще й хизується в штанях, — несхвально докинула Фіннела.

102