Первісна. Дорога на Тір Мінеган - Страница 147

147

— Та чи захоче цього Ліам? — із сумнівом промовив Бренан. — Схоже, він і не думає про шлюб.

— Нічого, передумає, — впевнено сказала Шайна, доливши до свого келиха вина. — Ліам, хоч і вітрогон, але хлопець розумний та відповідальний. До того ж він отримає чималу компенсацію за втрату парубоцької свободи.

— Від найстарших?

— Ні, від тебе. Останні три відьмаки, що здобували королівський титул, перебирали на себе й усю нерухому відьомську власність у своїй країні. Першого разу це супроводжувалося гучним скандалом, коли Тидир аб Ґонвар, ставши королем Івидону, оказовим чином узяв під свою руку всі земельні володіння, що належали Тір Мінегану. Тоді частина сестер підтримали його дії, інші стали на бік найстарших, та зрештою король Тидир переміг у цій майновій суперечці і створив прецедент, який зі сходженням на данварський престол Альвара аб Нуллана перетворився на традицію. Звичайно ж, ти візьмеш на себе зобов’язання надавати маєтки батькам нових відьом, що народжуватимуться в Катерласі.

— Так, безумовно, — відповів Бренан, порядно ошелешений цією новиною. — Я…

Він і сам не знав, що збирався далі сказати, а дізнатися нагоди вже не мав, бо його урвав стукіт у двері. Мораґ гукнула, що відчинено, і за кілька секунд до вітальні ввійшла Брігід, тримаючи в руках складені вдвоє аркуші паперу. Змірявши несхвальним поглядом сестер із келихами вина (бо сама вживала хмільне лише з урочистих нагод), вона зупинилась на Бренанові й стримано мовила:

— Щойно надійшов ще один лист від сестри Моркадес. З дівчатами все гаразд, можеш не турбуватися. — Ці слова були дуже вчасні, бо похмурий тон Брігід змусив його серце стиснутися від лихих передчуттів. — Але сьогодні вдень міська варта Карсаллоґа схопила в порту одного злочинця, що перебував у розшуку за кілька скоєних убивств та пограбувань. Недавно на допиті він зізнався, що разом із двома десятками спільників готував напад з метою викрадення Марвен і Ґрайне.

— Китрайлові покручі! — вихопилось у Бренана; він поступово переймав відьомську звичку лаятись іменем Нечистого. — То були лахлінці? Їх найняли поборники?

— Ні, — сказала Брігід і, підсунувши до столика вільне крісло, сіла. — Лахлін тут ні до чого, це суто абрадські справи. За свідченням того злочинця, їхнім замовником був чаклун.

Мораґ із розгубленим виглядом похитала головою, Шайна обурено промимрила, що це вже ні в які ворота не лізе, а Шаннон скептично запитала:

— І вони були такі дурні, що всерйоз розраховували на успіх? Не боялися виступити проти відьми?

— Вони не знали, що матимуть справу з відьмою. А дізнавшись, негайно розбіглися б. Вочевидь, чаклун це передбачив і збирався використати напад розбійників лише для того, щоб відволікти увагу Моркадес. А сам під їхнім прикриттям планував потрапити на корабель і викрасти дівчат.

— І як би він це зробив? Гадаєш, то був чорний?

Брігід розгорнула аркуші, що принесла з собою, й зачитала уривок:

...

…Затриманий не знав імені чаклуна, але дав опис його зовнішності. Цитую дослівно з протоколу допиту: „Років п’ятдесяти, на зріст близько п’яти з половиною футів, не худий, але й не гладкий, волосся темне, із сивими пасмами, коротко підстрижене, обличчя кругле, без вусів і бороди, очі широко розставлені, світло-сірі або блакитні. З примітних ознак — велика родимка на правій щоці…“

На ці слова Шайна охнула, Мораґ голосно лайнулася, а Брігід незворушно продовжувала:

...

…З огляду на обставини, я не хочу ні на хвилину залишати Марвен і Ґрайне поза свою увагою, тому попросила капітана карсаллоґської варти доправити затриманого на наш корабель для подальшого допиту. Зараз чекаю на його прибуття, проте вже не маю жодного сумніву, що він упізнає свого таємничого чаклуна на малюнку з портретом професора Фейлана аб Мередида — того самого, який, за висновком наших кованхарських сестер, був одним із найближчих сподвижників маґістра аб Конала і брав участь у подіях на Іхелдиройдському тракті.

Я щойно написала найстаршим, а тепер пишу й тобі, що не вважаю сьогоднішній інцидент банальною спробою помсти. Боюся, ситуація набагато серйозніша і безпосередньо пов’язана з останніми подіями в Катерласі. Якби спроба викрадення дівчат вдалася, професор аб Мередид отримав би потужний важіль впливу на Бренана і, мабуть, міг би змусити його відмовитися від претензій на престол. Хоч це й видається неймовірним, але факти свідчать про те, що один із Бренанових суперників вступив у злочинну змову з чорними чаклунами. Про деталі цієї лиховісної угоди нам залишається тільки гадати, та одно певно — ми в жодному разі не можемо допустити, щоб катерлахська корона дісталася людині, на боці якої грають слуги Ворога…

Брігід відклала листа і знову подивилася на Бренана.

— Для твого спокою скажу, що задум Фейлана аб Мередида від самого початку був приречений на невдачу. Оскільки сестра Моркадес узяла твоїх кузин під свою опіку, то в разі нападу щонайперше подбала б про їхню безпеку. А тепер вона вирішила, що разом із сестрою Мірґен супроводжуватиме їх до самого Катерлаху. Двох відьом чорні вже точно не заскочать зненацька.

— Але ж яке нахабство! — гнівно мовила Шаннон. — Якщо Моркадес має рацію і чорні справді заміряються на Катерлах… Далебі, в це важко повірити!

— Проте доведеться, — зауважила Шайна. — Як і сестра Моркадес, я не бачу іншого пояснення спробі захопити дівчат. Заради викупу?.. Пхе, дурниці! Кожен, хто має бодай крихту здорового глузду, чудово розуміє, що відьомське золото стане йому поперек горла. Безумовно, тут ідеться про корону.

147