Первісна. Дорога на Тір Мінеган - Страница 15

Король зітхнув:

— Ти перебільшуєш її слухняність, Рісе. Так, Ейрін не вередує через дрібниці і робить те, що їй кажуть, — та тільки доти, доки вважає це правильним. А коли вирішить, що правда на її боці, то за впертістю перевершить не лише Фіннелу, а й усіх твоїх дочок разом узятих. Жодні вмовляння не змусять її відмовитися від своєї Іскри, тим більше, що всі арґументи на користь цього слабкі й непереконливі. А якщо спробуємо силою нав’язати свою волю, вона просто втече. Ейрін винахідлива, знайде спосіб, не сумнівайся.

— Тоді ми нічого їй не скажемо, поки не віддамо заміж. Потім вона, звісно, образиться на нас…

— Образиться? — перепитав Келлах. — Не дури себе, Рісе, вона нас зненавидить! І не по-дитячому, а по-справжньому, тією лютою, невгамовною ненавистю, якою ненавидять лише тих, кого любили і хто зрадив цю любов. Ейрін шукатиме найменшої нагоди, щоб боляче допекти нам, а коли стане королевою — на щастя, вже після моєї смерті, — то начувайся, брате, вона перетворить решту твого життя на справжнісіньке пекло. — Він похитав головою. — Ні, я не хочу втрачати її. Хай вона буде далеко, може, ми більше ніколи не побачимося, та вона, в усякому разі, залишатиметься моєю дочкою. А з королівством нічого поганого не станеться — після мене престол успадкуєш ти.

— А після мене, — скрушно додав Ріс, — корона перейде до Делвина. Певна річ, королю не конче бути мудрим, головне, щоб він мав тямущих радників. Проте боюся, що Делвин слухатиметься лише своїх друзяк — таких самих недоумків, як він сам.

На згадку про свого небожа Келлах аб Тирнан спохмурнів.

— Сподіваюся, з часом Делвин порозумнішає, — промовив він, але в його голосі вчувався сумнів. — Зрештою, йому лише двадцять років… Хоча шкода, що Лоґан не старший за нього.

У записах, з якими Шайна ознайомилася перед прибуттям до Кардуґала, згадувалося про те, що Делвин аб Ріс не тішив свого батька успіхами ні в царині державного управління, ні у військовій справі, ні в жодній з наук, зате полюбляв усілякі розваги, мало не щодня влаштовував веселі гулянки, які частенько закінчувалися гучними бешкетами. Натомість другий Рісів син, шістнадцятирічний Лоґан, був хлопець розумний, вихований і освічений, з неабиякими лідерським здібностями, до того ж, як на свій юний вік, надзвичайно мужній. Уже в Кардуґалі Шайна довідалася, що недавно він узяв участь у збройній сутичці з тинверцями, де показав себе з найкращого боку — і як вояк, і як командир. У Леннірі до нього ставилися з великою повагою.

— Государю, ваша високосте, — промовив Іґан аб Кін, вставши зі свого стільця. — З вашого дозволу, я піду. Не смію вам більше заважати.

Збагнувши, що король справді хоче поговорити з братом сам на сам, Шайна й собі підвелася. Келлах і Ріс увічливо повставали слідом за нею.

— Мабуть, я теж піду, — сказала вона. — І чекатиму на ваше рішення.

— Я повідомлю його вранці, пані, — відповів король. — За цей час ми з лордом Рісом остаточно узгодимо наші позиції.

Залишивши братів удвох, Шайна та майстер Іґан вийшли з кабінету і спустилися на третій поверх, де була розташована урядова канцелярія. Звідти виходило дві ґалереї: одна вела до Вежі Іралах, де розмістили Шайну, а інша — до Старої, де було помешкання Іґана аб Кіна з його алхімічною лабораторією. Старий чаклун зголосився провести гостю до її покоїв, і вони разом рушили безлюдною ґалереєю, яку наскрізь продував прохолодний нічний вітерець.

— Як гадаєте, — запитала в свого супутника Шайна, — чим закінчиться їхня розмова?

— Ну, спершу вони запросять леді Ідріс, — сказав майстер Іґан. — І втрьох дійдуть єдино правильного рішення.

— Відпустити Ейрін?

— Це й так очевидно, без будь-яких обговорень. Інших розумних варіантів просто немає. А кажучи про єдино правильне рішення, я мав на увазі ситуацію з молодим лордом Делвином. Леннір надто мала і вразлива країна, щоб дозволити собі розкіш мати такого безвідповідального короля.

— І що ж вони можуть удіяти?

— Ясно що. Застосувати Шосте Правило Крові.

— Шосте? — здивувалася Шайна. — Їх же лише п’ять.

— Це на Півночі. А в нас є ще й Шосте: „Якщо государ не має прямих спадкоємців, він може всиновити на свій розсуд кровного родича, що одночасно є нащадком одного з попередніх государів цієї землі не далі дев’ятого коліна. Тоді такий названий син стає наступником чинного государя і по його смерті успадковує всі належні йому титули та повноваження.“ Коли леді Ейрін зречеться своїх прав на престол, щоб вирушити з вами до Мінегану, вона й далі залишатиметься королівською дочкою, але вже не буде спадкоємицею. Тому король зможе скористатися Шостим Правилом і всиновити лорда Лоґана. Ні інші королі Півдня, ні Духовна Рада не матимуть жодних заперечень, бо інакше їм доведеться визнати зречення леді Ейрін недійсним і фактично віддати Леннір під владу відьом. На це вони нізащо не підуть. — Чаклун задоволено посміхнувся. — Тож усе, що діється, на краще. З леді Ейрін вийшла б гарна королева, проте їй судилася інша доля. А призначення юного Лоґана першим принцом королівства усуне всі заперечення з боку лорда Ріса.

— І позбавить його шансу коли-небудь стати королем, — зауважила Шайна.

— Як ви самі бачили, лорд Ріс не честолюбний… Утім, за інших обставин він би не відмовився від корони, але на першому місці для нього завжди стоять державні інтереси. Якби всі королі мали таких менших братів, світ був би набагато кращим…

У відведеній їй кімнаті Шайна передовсім розшукала серед своїх речей скриньку з письмовим приладдям, узяла кілька аркушів паперу і, влаштувавшись за столом, стала писати детальний звіт про зустріч із королем. На це пішло більше часу, ніж вона сподівалася, бо раз по раз їй доводилося стирати речення, а то й цілий абзац, і переписувати все наново. Та зрештою її оповідь добігла кінця, і на завершення Шайна висловила переконання, що задум передати Ейрінину Іскру іншому носієві був заздалегідь приречений на невдачу. Потім розклала списані аркуші перед собою і, зосередившись, наслала на них особливі, доступні лише відьмам чари. На якусь мить написані рядки спалахнули золотавим сяйвом, а відтак зникли без сліду, залишивши по собі незаймано чистий папір.