Первісна. Дорога на Тір Мінеган - Страница 112

112

— Якщо йдеться про ваш Леннір, леді Ейрін, то це цілком можливо. Така мала країна в уявленні людей збігається з поняттям рідної землі, батьківщини. А я кажу про великі території. Можливо, заможний катерлахський селянин або успішний івидонський ремісник і скаже вам, що любить свою країну, та насправді він любить себе в ній, цінує свій добробут і шанує державу, яка своєю зваженою політикою забезпечила йому гарне життя. Проте від бідняків ви цього не почуєте.

— Ні, таки можна почути, — після деяких вагань заперечив Бренан. — І не в якійсь малій країні, а у великій. Маю на увазі Лахлін.

— І що ж на Лахліні? — запитав король.

— Майже всі лахлінці, від багатіїв до жебраків, люблять Лахлін. Не окрему його частину, де народилися й живуть, а всю країну цілком. Називають її благословенною землею — і щиро вірять у те, що вона справді благословенна. Я жив на півдні, в Дервеґу, це велике портове місто, де часто можна зустріти абрадських моряків та торговців, переважно з Кередіґону. Дервеґці здавна звикли до їхньої присутності, проте ставляться до них, як до чужинців, а от мешканців північного Ініс Клиґану мають за своїх, хоч до нього плисти на сто миль далі, ніж до кередіґонських берегів, та й самі клиґанці в Дервеґу велика рідкість. Але вони все одно свої — бо їхній маленький острівець належить до Королівства Лахлін, а тамтешнє населення сповідує Святу Віру. Реліґія для лахлінців надзвичайно важлива, вона відіграє величезну роль у їхньому житті. На Абраді такого й близько немає. Чи не найсерйозніше обмеження, з яким я тут зустрічався, це заборона на продаж книжок, не схвалених Духовною Радою. Та й то в чаклунських книгарнях на неї нітрохи не зважають.

— У багатьох звичайних також, — сказав Енгас аб Брайт. — Принаймні тут, у Катерласі. Ми не даємо духівникам розгулятися, бо на прикладі Лахліну бачимо, до чого це може призвести. Навіть найпобожніший король не хоче одного чудового ранку прокинутись і побачити, що в його країні порядкують попи. У цьому питанні Північ та Південь єдині — духівники мають займатися духовними справами, а до політики їм зась. Адже так, леді Ейрін?

— Саме так, — підтвердила вона. — Південні правителі тримаються з духівниками ще жорсткіше, ніж північні, бо на Півдні народ реліґійніший. Дід Тирнан завжди заохочував мене до суперечок із превелебним Еваном аб Гивелом і дуже радів, коли мені вдавалося загнати його в глухий кут.

В очах короля замерехтіли вогники зацікавлення.

— Ви сперечалися з ним на теолоґічні теми?

— Швидше на філософські. Теолоґія забагато уваги приділяє етиці та обрядам, а мене найбільше займають питання світобудови.

Енгас аб Брайт відпив зі свого келиха ковток соку і сумно глянув на срібну тацю з рештками смаженої оленини. Сам він через свою хворобу мусив їсти варену курятину без спецій та солі.

— Бачу, ви були унікальною юною леді ще й до того, як у вас виявили Іскру. Принцеса, що захоплюється філософією… А скажіть, чи сильно змінився ваш світогляд, відколи ви приєдналися до відьом? Ви вже сприйняли їхню тезу про множинність Китрайлів?

— З цим я не мала жодних проблем, — відповіла Ейрін, краєм ока помітивши, що Фіннела миттю занудьгувала й демонстративно повернулася до своїх сусідів праворуч, лорда Кивіна аб Енгаса та його дружини, леді Бевін вер Малдвин. Попри всі свої недавні зміни, кузина, як і раніше, терпіти не могла філософських розмов. — Мені завжди імпонувала теорія про локальну природу Китрайла. От із чим я справді не погоджуюся, то це з твердженням, що він є проекцією на наш світ якогось Абсолютного Зла.

— Тобто, в Абсолютне Зло ви не вірите?

— Ні, не вірю. Як, до речі, й багато інших сестер. Це положення мінеганської доктрини є досить спірним, бо від нього один крок до дуалізму. Але воно й не оголошується беззаперечною істиною. Взагалі, мінеганська доктрина відрізняється від решти реліґійних учень тим, що не вимагає сліпої бездоказової віри, а ставить на чільне місце пізнання і передбачає можливість перегляду доґматів, якщо вони виявляться хибними. Особисто я схиляюся до гіпотези дзеркальної локальності, згідно з якою окремим для нашого світу є не лише Ан Нувін, а й Ґвифін. Тоді Китрайл цілком може бути відступником-диннеші, а отже, для його існування не потрібне ніяке Абсолютне Зло.

Король кивнув:

— Я чув про цю гіпотезу від леді Альси. Проте вона не погоджується з нею, бо вважає Ґвифін невід’ємною частиною Кейґанту.

— А сестра Івін вер Шінед дотримується іншої думки. Вона вивчила записи всіх відьом, які в давні часи спілкувалися з диннеші, і звернула увагу на те, що лише найперша з них, Мейнір вер Гільде, прямо стверджувала про єдність Ґвифіну та Кейґанту. Решта просто посилалася на неї. Десь такими словами: „На це питання диннеші відповів достоту так само, як і сестрі Мейнір.“ Івін припускає, що Мейнір вер Гільде з певних причин вирішила приховати цей факт, а інші відьми, яким ставало про це відомо, не наважувалися суперечити засновниці Сестринства.

— І що ж то були за причини?

— Можливо, Мейнір вер Гільде вважала тогочасне людство не готовим до сприйняття такої картини світу. Окремішність Ґвифіну від Кейґанту означає, що справдешні Небеса розташовано ще далі від землі, ніж здавалося.

— Простий народ і зараз до цього не готовий, — зауважив Енгас аб Брайт. — Переважну більшість людей збиває з пантелику навіть сама згадка про множинність земних світів. Якби не відьми та чаклуни, духівники давно б вилучили цю тезу зі своїх доґматів… До речі, лорде Бренане, на Лахліні наш світ вважають єдиним сущим?

112