Первісна. Дорога на Тір Мінеган - Страница 47

— Я розумію. Однак ідеться не про те, щоб здолати цих відьом, а лише пробити їхній захист для одного влучного удару в молоду, безсилу, ненавчену відьму. — Тут Ярлах гмикнув. — Правда, є досить висока ймовірність, що Ейрін вер Ґледіс охоронятиме не троє відьом, а більше. За моєю інформацією, на днях до Тилахмора має прибути відьмачка Ґвенет вер Меган.

— Отакої! — похитав головою молодий чаклун. — А світ, виявляється, справді тісний. Мій дурний татусь…

— Йорверте! — суворо урвав його Ярлах. — Не кажи так про свого батька. Май повагу до людини, чиє ім’я носиш і чий титул згодом успадкуєш.

Йорверт збентежено потупився.

— Даруйте, вчителю…

— Гаразд, забули. То що там твій батько?

— Тиждень тому мені стало відомо, що він намагався засватати для мене цю дівицю Ґвенет.

— Мотиви твого батька мені зрозумілі. З його погляду, було б дуже вигідно одружити тебе з відьмачкою. Він же не знає, що ти один з нас.

— І хай ніколи не дізнається, бо інакше позбавить мене спадку, — підхопив Йорверт. — На щастя, відьмачка йому відмовила, не побажала навіть зустрітися зі мною… Гм, мушу визнати, що її катеґоричність таки дійняла мене до живого. Хоч там як, а я найзнатніший з молодих чаклунів. До того ж катерлахець з материного боку, племінник ґрафа Коркайгського. Наш шлюб автоматично зробив би нас головними претендентами на катерлахський престол.

— Схоже, Ґвенет вер Меган знайшла вірніший спосіб здобути корону, — зауважив Ярлах. — Катерлахці завжди заздрили івидонцям, які мали аж двох королів-відьмаків. От вона й запропонує їм відьмака, як свого нареченого.

— Відьмака? — недовірливо перепитав Йорверт. — Хіба зараз на світі є чоловік-відьмак?

— Як з’ясувалося, є. Це якась темна і дуже заплутана історія, я ще не мав часу в ній розібратися. Та одно певно — відьмак справді є, його звати Бренан аб Ґрифид, і він брат Шайни вер Брі. Зараз їде назустріч сестрі, а Ґвенет вер Меган його супроводжує. Якщо вони не залишаться чекати в Тилахморі, а вирушать далі, то зустрінуться з ними десь на Двар Кевандірі. Отже, тоді нам доведеться мати справу не лише з трьома відьмами, а ще й з двома відьмаками.

Йорверт байдуже знизав плечима.

— Не бачу великої різниці. За силою відьмаки та відьмачки не перевершують чаклунів. Тим більше чорних.

Ярлах похитав головою:

— Тут я з тобою не погоджуся. Відьмацька сила має неабиякі переваги, надто ж коли йдеться про захист. Убити відьмаків майже так само важко, як і відьом… А втім, правда твоя. Нам без різниці, три відьми чи п’ять. Я певен, що наша пастка спрацює. — І він знову глянув угору. Йому здалося, що навіть за цей короткий час стало ще світліше. — Чудова робота, я пишаюсь вами всіма. А особливо, тобою.

Йорверт був неабияк улещений цією похвалою.

— Дякую, вчителю. Це все ваша наука. Хвала Володарю, що тоді я випадково вирішив піти на вашу лекцію.

Ярлах поплескав його по плечу.

— Я не вірю у випадковості, мій хлопчику. То була доля, і ніщо інше. Складай подяку Володареві не за сліпий випадок, а за те, що його воля привела тебе до мене.

Насправді ж це була не Володарева воля, а його власна. Маґістр аб Конал не вірив у щасливі випадки, але ще менше покладався на долю. Коли на навчання до Кованхара прибув юний син герцоґа Нарвонського, одного з трьох найвпливовіших вельмож Тір на н-Ґалу, чимало викладачів прагнули запопасти собі такого учня. Ярлах діяв не так прямолінійно, як решта, він обрав для своїх цілей одну студентку — слабку чаклунку, недолугу провидицю, але дуже вродливу дівчину, — і вправно витлумачив її звичайний дівочий сон, як пророцтво про те, що вона стане дружиною родовитого юнака, буде називатися „леді“, матиме титул князівни, а згодом стане ґрафинею або герцоґинею. Дівчина була невеликого розуму, тому без вагань повірила словам свого професора, і водночас їй вистачило кмітливості зорієнтуватися, що наразі в Кованхарі є лише один такий юнак.

Йорверт був приємно здивований увагою з боку такої блискучої красуні, бо сам мав непоказну зовнішність, і місцеві студентки не квапилися дарувати йому свою ласку. Вони чудово розуміли, що старший герцоґів син візьме собі за дружину лише якусь принцесу, та аж ніяк не просту чаклунку. Що ж до звичайної любовної інтрижки, то для цього вистачало й інших, набагато привабливіших хлопців. А от дівчина, обрана Ярлахом, була свято переконана в істинності свого пророчого сну, тому довго не комизилась і після короткої прелюдії поступилася своєю незайманістю. Найбільша іронія полягала в тому, що Йорверт не просто закохався в неї, а по-справжньому покохав і навіть збирався одружитись попри всі батькові заперечення. Ярлаха ж це нітрохи не влаштовувало. На той час дівчина вже виконала свою місію — заради неї Йорверт почав ходити на лекції з тлумачення пророцтв і невдовзі захопився цією наукою. Тому маґістр орґанізував для його коханої нещасний випадок, причому обставив усе так, що змусив убитого горем хлопця запідозрити причетність до цього власного батька.

Йорверт виявився дуже сильним і здібним чаклуном, чимось він нагадував Ярлахові Шимаса аб Нейвана, коли той був студентом. Проте, на відміну від Шимаса, непохитного у своїй праведності, Йорверта легко вдалося скерувати на стежину, яка зрештою привела його на службу Темному Володареві…

— Мене ще одне непокоїть, учителю, — промовив Йорверт. — Що буде, коли в пастку потрапить не лише принцеса, а й котрась із відьом? Або вони гуртом кинуться слідом за нею?

— Не турбуйся, все буде гаразд. Коли ви прокладете тунель, я встановлю уздовж нього кілька захисних плетив, налаштованих таким чином, щоб не пропустити носія пробудженої Іскри. На їх подолання відьми згають щонайменше дві-три хвилини. Цього мені вистачить, щоб прикликати демона, він забере дівчину до Ан Нувіну, а сам я накиваю п’ятами… — Ярлах трохи помовчав. — Я не соромлюся цих слів, Йорверте. Коли маєш справу з відьмами, раджу забути про гордощі. Вони шкідливі для життя…