Первісна. Дорога на Тір Мінеган - Страница 64

Ранок у трактирі

У великій обідній залі було майже порожньо. Лише за одним столом у кутку допивали своє пиво четверо леннірських і двоє тилахморських ґвардійців, що саме поснідали після звільнення з нічного чергування. При Шайниній появі, вони підвелися, привітали її мовчазними уклонами і вже не стали знову сідати, а разом подалися до виходу.

Шайна влаштувалася біля розчиненого вікна й замовила служниці чашку міцного чаю та два тістечка з вершковим кремом — свій звичайний сніданок. Дівчина швиденько побігла виконувати замовлення, а Шайна стала спостерігати крізь вікно, як на огорнену ранковим туманом дорогу виїздили з протилежного узбіччя вершники та підводи. Одні подорожні повертали на південний захід, до Двар Кевандіру, інші прямували на північний схід, у Тилахмор, і всі, мабуть, дружно кляли відьом, трактирника, герцоґа та лихих чаклунів, через яких їм довелося заночувати просто неба.

Герцоґ Довнал, виходячи з міркувань безпеки, запропонував спровадити за межі трактиру всіх пожильців та тимчасових слуг і залишити тільки тих, хто працював тут постійно. Шайна погодилася з ним: її нітрохи не тішила перспектива вишукувати серед натовпу людей замаскованих ворогів, тим більше, що досвідчений чорний чаклун однаково не викаже себе — його приховану силу виявити практично неможливо. Почувши про це рішення, трактирник став бідкатися про ту непоправну шкоду, якої завдасть його закладові таке поводження з пожильцями, мовляв, він і так уже зазнав чималих збитків через руйнування та загибель понад десятка ні в чому не винних клієнтів. Однак майстер Придер миттю вгамувався, коли Шайна висипала на стіл перед ним жменю золотих мінеганських марок, і з готовністю запропонував порядкувати в трактирі на свій розсуд.

На її превелике полегшення, турботу про загиблих узяли на себе герцоґ та Мораґ. Перший відшукав серед уже виселених пожильців мандрівного духівника і влаштував поховальну церемонію для одинадцятьох убитих ґвардійців та трьох цивільних (ще дев’ятьох забрали їхні супутники, отримавши заразом і пристойну компенсацію для родин), а Мораґ спалила маґічним полум’ям тіла всіх чорних чаклунів і взялася заліковувати дрібні поранення у двох десятків випадкових жертв (як це часто трапляється в маґічних поєдинках, важкопоранених не було — якщо бойові чари влучали в людей, то зазвичай уражали насмерть). Етне встановила по всьому периметру трактирного подвір’я потужне захисне плетиво, також захистила й сам будинок, а Шайна тим часом подбала про Ґвен і Ейрін.

Обидві дівчини міцно спали і навіть на секунду не прокинулися, коли вона за допомогою Фіннели роздягала їх і вкладала в ліжко. Ґвен, після всіх поранень, завданих їй темною енерґією, була абсолютно здорова, лише геть знесилена, і за інших обставин це здавалося б неймовірним, бо навіть наймогутнішій відьмі знадобилося б кілька тижнів для повної реґенерації всіх пошкоджених тканин. Проте Шайні вже забракло сил, щоб вражатися швидкому зціленню подруги; всю свою здатність до подиву вона цілком витратила на Ейрін, на її Первісну Іскру…

Служниця принесла велику чашку гарячого чаю і тарілку з двома тістечками. Шайна відпила ковток міцного збадьорливого напою і відкусила шматочок тістечка, мимохідь відзначивши, що в цьому трактирі роблять чудовий вершковий крем.

Первісна Іскра… Шайна дуже сумнівалася, що серед відьом знайдеться бодай десяток сестер, які щиро вірили в її існування. Небагато було й таких, хто навіть теоретично розглядав можливість, що всі Відьомські Іскри виникли з однієї Іскри. Причина такого рішучого несприйняття цієї, загалом лоґічної гіпотези корінилася в самому способі життя відьом, які звикли вважати себе спільнотою незалежних і рівних одна перед одною жінок. Певна річ, вони визнавали старшість за віком і за силою, це було необхідно для самого існування Сестринства, для підтримання порядку всередині нього й забезпечення єдності у взаєминах із зовнішнім світом. Проте така ієрархія не була абсолютною, її застосування мало чітко окреслені межі, які нікому не дозволялося переступати. Малі відьми мусили слухатися дорослих, як своїх наставниць та виховательок, але часто сперечалися з ними, коли йшлося про суто сестринські стосунки. Старші та найстарші сестри могли віддавати лише ті накази, що належали до їхньої компетенції, як керівників Сестринства, але жодна з них не сміла попихати молодшими відьмами з особистих мотивів. Ні Етне, ні Мораґ не сказали жодного слова всупереч Шайниним рішенням, як голови їхньої делеґації, та водночас нещадно критикували її манеру ведення переговорів, постійно повчали, як слід триматися з королем і його радниками, кепкували з її невміння вести пустопорожні світські розмови, а Мораґ часом досить уїдливо коментувала те, як близько Шайна зійшлася з Ейрін, висувала з цього приводу непристойні припущення… втім, це було лише жартома.

Таке поєднання чіткої субординації у справах і цілковитої анархії в приватних стосунках здавна стала характерною рисою відьомського побуту. Інші мешканці Тір Мінегану, як чаклунки, так і звичайні люди, сприймали це за належне, а от на решті Абраду панувало вкрай спотворене уявлення про Сестринство. Ще бувши меншою сестрою, Шайна прочитала одну книжку, що мала й захопливий сюжет, і чудовий стиль, і переконливо змальованих персонажів, проте її автор, талановитий письменник, був, на жаль, занадто лінивим, щоб приїхати на Тір Мінеган і ознайомитися з реаліями тамтешнього життя. Серед багатьох нісенітниць, описаних у цій книжці, найдужче Шайну обурили такі, на перший погляд, незначні сцени, коли при зустрічі двох сестер молодша за статусом неодмінно вклонялася старшій. Автор, мабуть, бачив, як на офіційних заходах відьми присідають у реверансах перед королями й князями, але не зрозумів, що це лише данина ввічливості та традиціям. Крім того, він не звернув уваги, що у відповідь королі з князями завжди вклоняються відьмам. А поміж самих відьом про такі церемонії взагалі не йшлося. Жодна сестра, ні звичайна, ні менша, ніколи не схилиться перед старшими та найстаршими. Бо всі вони рівні. Вони, зрештою, сестри.