Первісна. Дорога на Тір Мінеган - Страница 70

Повірив йому Іґан аб Кін чи ні, але, за відсутності інших, прийняв це пояснення. А успішна верифікація Пророцтва про Першу із Шимасовими тлумаченнями справила на нього величезне враження. Він доповів про все королю Келлахові, а той, неабияк стривожившись, негайно надіслав навздогін за Ейрін аж трьох гінців, спрямувавши їх різними дорогами, а ще одного відрядив до Евраха, хоч і не знав, чи є там відьма, бо попередня гостя еврахського ґрафа, Мораґ вер Дерін, наразі супроводжувала його дочку до Тір Мінегану. Шимасові ж король надав у супровід двох ґвардійців, які товаришували йому в дорозі до самого Конві, а там розпрощалися з ним, переконавшись, що він сів на корабель, який плив через Румнахську затоку…

Ґрафський палац було розташовано неподалік порту, і незабаром бричка під’їхала до розчинених бічних воріт зовнішньої огорожі. Щоб охорона пропустила його у двір, вистачило й професорської грамоти, а далі вже довелося скористатися рекомендаційним листом, що його власноруч написав Келлах аб Тирнан. Лист від короля, ще й батька нової відьми („Та вже ж, професоре, ми ще з літа знаємо. Це ж не якийсь там задрипаний Тилахмор…“) дозволив Шимасові уникнути бюрократичної тяганини з нижчими придворними чинами й негайно відкрив йому дорогу аж до найвищих верхів. Якби він захотів зустрітися з ґрафом Раґналом аб Мавоном, той не змусив би довго на себе чекати, проте Шимас не мав до ґрафа жодних справ — його цікавили лише відьми. На це йому повідомили, що старша з них, леді Айліш вер Нів, пішла в місто і ще не повернулася, зате друга, леді Ріана вер Шонаґ, зараз перебуває в палаці.

Нівроку бундючна служниця середнього віку провела Шимаса до просторої вітальні розкішних гостьових покоїв, залишила його там, а сама подалася доповідати леді Ріані про гостя-чаклуна. Менш ніж за десять хвилин до кімнати ввійшла висока жінка в ошатній сукні з блідо-блакитного шовку, вишитого золотими нитками. Попри свій зріст (а вона була десь на дюйм вища за Шимаса, що мав понад шість футів ), жінка здавалася дуже тендітною через надмірну худорлявість статури, і навіть особливий крій вбрання не міг приховати, що в неї завузькі стегна й замалі груди. Відьму в ній виказувало хіба що коротке, лише до плечей, темне волосся; звичайні знатні жінки вважали таку зачіску мало не за непристойну і змалечку відрощували собі довгі коси, а відьмам було начхати на умовності, вони керувалися головно тим, як їм краще пасує і як зручніше. На вигляд Ріані вер Шонаґ було близько двадцяти, з чого Шимас зробив висновок, що вона, ймовірно, ще молода. Можливо, лише недавно стала повноправною сестрою.

При її появі Шимас легко вклонився, відьма відповіла йому кивком.

— Мені сказали, що ви професор Кованхарського Університету.

— Так, пані. Професор Шимас аб Нейван, викладач на кафедрі пророцтв і яснобачення.

Влаштувавшись у кріслі, Ріана вер Шонаґ жестом запропонувала йому сідати.

— А ви обрали дивний для чоловіка фах, професоре.

— Я спеціалізуюсь на тлумаченні пророцтв, — пояснив Шимас, розмістившись навпроти неї. У грудях йому замуляло недобре передчуття: він знав, що одного з гінців леннірський король надіслав до Евраха, проте з реакції співрозмовниці стало зрозуміло, що вона вперше чує його ім’я. — Зокрема, я розгадав відоме Пророцтво про Першу.

— Мабуть, це видатне досягнення, — ввічливо мовила відьма, втім, не приховуючи своєї байдужості.

— Не знаю, чи видатне, — зауважив Шимас, — але актуальне. Воно ж стосується вашої нової сестри Ейрін вер Ґледіс та її Первісної Іскри.

Ріана вер Шонаґ здригнулася від несподіванки і втупилась у нього широко розплющеними очима. А за кілька секунд рвучко підхопилася з крісла, блискавично створила плетиво й накинула його на Шимаса. Швидше автоматично, ніж усвідомлено, він спробував відбитися, але могутні відьомські чари з легкістю розірвали його захист, мов тоненьке павутиння. Шимас цілком позбувся доступу до маґії, йому відібрало руки та ноги, а відьма грізно, аж занадто грізно для її м’якого контральто, заговорила:

— От ти й попався, чорний! Надумав ошукати мене! Випитати інформацію, заморочивши мені голову казочками про пророцтво! Гадав, раз я молода, то вже й дурна? А дзуськи! Я знаю про Первісну і знаю, що про неї відомо лише нашим сестрам… а ще твоїм гидким друзякам, які вчинили той зухвалий напад! То, може, й ти був серед них? І, либонь, прийшов рознюхати, що сталося далі? Гаразд, я скажу тобі, все одно ти не підеш звідси живим. Ваш напад призвів тільки до того, що Іскра сестри Ейрін пробудилася. Вона опанувала свою силу, здобула знання, і тепер ви зуби об неї зламаєте. Отак!

Випаливши це без найменших пауз, вона зупинилася перевести подих. А Шимас, відчувши полегкість від того, що Ярлахові плани захопити принцесу Ейрін провалилися, спокійно мовив:

— Ти й справді дурна, дівчино. Якби я був чорним, хіба став би до тебе приходити? Тобі ж мали сказати, що я прибув з Ленніру і там зустрічався з королем Келлахом. Він знає про Первісну Іскру своєї дочки…

— Атож, тепер знає, — урвала його Ріана вер Шонаґ. — Ясна річ, його сповістили про це. Але ти не міг так швидко доїхати, ти надто поквапився, дурню, не розрахував…

— Та хай тобі біс! — розсердився Шимас. — Я вже казав, що довідався про Первісну з пророцтва. Як не віриш, то перевір. Пророцтво про Першу доволі відоме, ти знайдеш його чи не в кожній книжці з історії передбачень. Там треба лише поміняти „сини“ на „дочки“ та „останній король“ на „останній князь“, і воно легко верифікується. Ваші найстарші вже мають про це знати. Келлах аб Тирнан, коли я розповів йому про своє відкриття, негайно надіслав їм листа.