Первісна. Дорога на Тір Мінеган - Страница 33

Король кивнув:

— Я приймаю твоє зречення, Ейрін вер Келлах, і приймаю твоє нове ім’я, Ейрін вер Ґледіс. Прошу, встань.

Поки Ейрін обережно підводилася, намагаючись не заплутатись у спідницях, батько полишив трон, спустився по сходинках, оминувши вінець, і взяв її за руку.

— Свої королівські обов’язки щодо тебе я виконав, — сказав він. — Тепер залишились обов’язки батьківські. — І звернувся до присутніх: — Я відпускаю дочку мою Ейрін на Тір Мінеган, щоб вона разом з іншими відьмами боронила світ від Зла. Проте Ейрін ще юна й ненавчена відьма. Хто подбає про неї за моєї відсутності?

— Я, — виступила вперед Шайна. — Найстарші сестри уповноважили мене, Шайну вер Брі, представляти Відьомське Сестринство. Відповідно до моїх повноважень, я беру вашу дочку, Ейрін вер Ґледіс, під свою опіку, оголошую її нашою меншою сестрою й надаю їй титул високої пані Тір Мінегану.

До цього моменту все відбувалося за наперед узгодженим сценарієм. Проте свою наступну репліку король чи то забув, чи, може, останньої миті визнав її занадто формальною, бо просто поклав руку на голову Ейрін і лагідно мовив:

— Щасти тобі, донечко. Нехай береже тебе Див.

Дівчині закортіло кинутись йому на шию й розплакатися, проте вона стримала себе. На це ще буде час. Зрештою, вони не сьогодні їдуть. І навіть не завтра…

Ейрін приєдналася до гурту родичів і стала поруч із Фіннелою. Кузина з усмішкою прошепотіла:

— Вітаю, менша сестро Ейрін вер Ґледіс.

Тітка Ідріс лише погладила її по плечу, а довготелесий дядько Ріс, перехилившись через дружину, сказав:

— Ну от, небого, ти своє вже маєш. А тепер наша черга.

Тим часом король повернувся на трон, прихопивши дорогою вінець, від якого відмовилась Ейрін, і оголосив про те, що, віддавши дочку відьмам, він наразі не має прямих спадкоємців. За його знаком із шеренги найвищих чиновників вийшов головний правник королівства, процитував Шосте Правило Крові й засвідчив, що після зречення Ейрін наявні всі умови для його застосування. А на запит короля, чи відповідає вимогам Шостого Правила його небіж Лоґан аб Ріс, правник відповів ствердно, оскільки принц Лоґан є внуком князя Тирнана аб Овайна, який, хоч і не був королем, проте був суверенним правителем, а отже, государем Ленніру.

Далі до дійства долучився одягнений у розкішну рясу превелебний Еван аб Гивел. Як представник Духовної Ради Півдня, він підтвердив висновок головного правника і запевнив, що з канонічного погляду немає жодних причин, які перешкоджали б Лоґанові стати названим сином короля і наступником престолу. Тоді Келлах аб Тирнан викликав Ріса аб Тирнана, і той висловив свою згоду поділяти зі старшим братом батьківські обов’язки щодо Лоґана.

Після кожного виступу серед присутніх пробігав схвальний гомін, і це разюче відрізнялося від тієї мертвої тиші, що панувала під час зречення Ейрін. Воно було й зрозуміло — адже тоді Леннір втрачав свою першу принцесу, а зараз здобував нового першого принца і майбутнього короля.

Нарешті до Тронної Зали ввійшов Лоґан аб Ріс, і почалася церемонія його всиновлення. Чи не єдиним, хто при цьому мав похмурий вигляд, був старший Лоґанів брат, Делвин аб Ріс. Утім, Ейрін сумнівалася, що він шкодував за втраченим шансом коли-небудь стати королем. Радше просто почувався приниженим, що його обійшов менший брат, а ще був тверезий-тверезісінький, бо з самого рання мати тримала його під пильним наглядом, тому страждав від жорстокого похмілля після вчорашньої пиятики і знемагав від бажання хильнути бодай ковточок чогось хмільного.

Фіннела дивилася на Лоґана і вся аж сяяла. Дуже раділа за свого брата, а ще, мабуть, думала, що тепер Падрайґ аб Міредах, юний король Ферманаху, вже напевно захоче одружитися з нею — сестрою наступника престолу та кузиною відьми… А може, й не думала про це, хтозна. Останнім часом Фіннела перестала бути для Ейрін відкритою книгою, за минулий місяць вона разюче змінилася. Ні, не зовні й не характером — кузина залишилась такою ж довершеною красунею зі зворушливо-невинним личком і примхливою вдачею. Проте, відколи стало відомо про Ейрінину Іскру, Фіннела радикально переглянула свої життєві пріоритети, почала менше заглядатися на вродливих хлопців, звела до мінімуму колись тривалі посиденьки з придворними панночками, де обговорювалися здебільшого гарні вбрання, різні прикраси, парфуми та шлюбні плани присутніх, а натомість повадилася до Старої Вежі і там годинами займалася під керівництвом майстра Іґана маґією. Щодня діймала Ейрін скаргами на труднощі, нарікала на суворість та вимогливість учителя, мало не кожного вечора зарікалась від подальших занять, але наступного ранку відмовлялася від свого рішення і продовжувала навчання. Та ще й так завзято, що через два тижні на неї вже почав був скаржитися майстер Іґан, бо в нього залишалося мало часу на виконання обов’язків придворного чаклуна. Йому навіть довелося викликати з Бентрая свою дружину, цілительку Шінед бан Іґан, щоб вона зняла з нього частину навантаження. Та попри все, він надзвичайно тішився наполегливістю своєї учениці і стверджував, що за цей місяць вона досягла таких успіхів, якими звичайний чаклун-початківець міг похвалитися лише через рік напруженого навчання.

Тож тепер Фіннела мала повне право називатися юною чаклункою, а не просто дівчиною з чаклунським хистом. Ейрін дуже раділа за кузину — і найприємніше в цій радості було те, що її не затьмарювала, як раніше, мимовільна заздрість, дарма що вона сама досі не могла вчинити ні найменшої маґічної дії. Пробудження в неї відьомської сили було відкладено до прибуття на Тір Мінеган, та це нітрохи не засмучувало Ейрін. Їй нікуди було поспішати — адже попереду її чекало довге, цікаве, сповнене захопливих пригод життя…