Первісна. Дорога на Тір Мінеган - Страница 37

Незабаром прийшла Фіннела, вдягнена в довгу нічну сорочку. Скинувши свої пухнасті капці, вона забралась у ліжко і вмостилася поруч із Ейрін. Простягла руку, спрямувавши її на маґічний світильник під стелею, і він поступово потьмянів — але остаточно не згас. У кімнаті запанував затишний присмерк.

— Гарно вийшло, — зауважила Ейрін. — Ти й Лавраса відшила з допомогою чарів?

— Та ні, вистачило звичайного немаґічного ляпаса.

— Він до тебе чіплявся?

— Ага. Поліз цілуватися. Нахабний хлопчисько!

— Ще б пак, — погодилась Ейрін. — Він же не Падрайґ.

— А я б і Падрайґові дала… ну, тобто, дала б йому ляпаса. Я ж не якась там хвойда. Хай спершу одружиться зі мною, а потім… — Фіннела замовкла й зітхнула. — Та я вже й не знаю, чи справді цього хочу. Принаймні не зараз, це точно. Зараз можу думати тільки про те, що післязавтра ти поїдеш, а я залишуся сама… Мені так бракуватиме тебе!

— А мені тебе, сестричко, — сказала Ейрін. — Так важко розлучатися з тобою. Особливо тепер, коли ти почала змінюватися, ставати такою, якою я завжди хотіла тебе бачити.

Кузина знову зітхнула.

— У цьому моя біда. Раніше було легко, раніше я знала, що мені треба, планувала своє життя наперед — чоловік, корона, діти… А тепер цього замало, хочу чогось більшого. Хочу стати справжньою чаклункою, маґія — така чудова річ! Ти правду казала, Ейрін, на світі немає нічого цікавішого за чари.

Ейрін присунулася до Фіннели й погладила її по голові.

— А найсмішніше те, — промовила вона, — що це був лише умоглядний висновок. Я ще й досі не пізнала смаку чарів.

— Він… чарівний. І що більше його куштуєш, то дужче хочеться. Майстер Іґан твердить, що я можу стати могутньою чаклункою…

— Шайна з ним згодна, — підхопила Ейрін. — Вона каже, що з кожним днем твоя сила зростає.

— А ще, — продовжувала кузина, — майстер Іґан учора говорив з татом і мамою. Радив їм відрядити мене на навчання до Кованхара.

— Ого! — Це стало для Ейрін несподіванкою. — І що ж вони… Хоча я здогадуюся про їхню реакцію.

— Атож, — сумно підтвердила Фіннела. — Вони аж дибки поставали. Мовляв, це за півтори тисячі миль звідси, а я ще мала, крім того, маю обов’язки принцеси. А ще в Кованхарі багацько молодих студентів-чаклунів, і ніяка охорона не вбереже мене від їхніх зазіхань… — Кузина нервово хихотнула. — Тоді майстер Іґан дуже неохоче заговорив про Тір Мінеган, про ту відьомську школу для дівчат-чаклунок. Мав таке кисле обличчя, ніби йому згодували цілого лимона, проте сказав, що це ще кращий варіант, там ми з тобою одна одну підтримаємо, ти наглядатимеш за мною, та й чоловіки-чаклуни, хоч молоді, хоч старі, на Мінегані велика рідкість. Мені здалося, що мама сприйняла ця ідею прихильно, а от тато затявся і квит. Дуже різко відповів, що наша сім’я вже віддала одну дочку відьмам, цього досить. І більше не став про це говорити.

— Мабуть, я знаю, чому він так завівся, — повільно мовила Ейрін. — Чимало чоловіків вважають, що раз відьми мусять берегти незайманість, то тільки те й роблять, що бавляться з молодими дівчатами. Та насправді це велике перебільшення. Певна річ, серед відьом є й такі, але їх дуже мало, і зазвичай вони шукають собі пару в своєму колі. А решта сестер знаходять інший вихід для пристрасті — просто скеровують її на маґію.

— Знаю, — кивнула Фіннела. — Якось розпитувала про це в Мораґ. Думала, що коли вже вона так безсоромно ходить у штанях, то їй точно подобаються дівчата, і вона не стане критися з цим. Проте Мораґ сказала, що дівчатами ніколи не цікавилися, її приваблюють високі, широкоплечі, жилаві чоловіки, особливо військові. Та вона легко дає з цим раду, просто починає інтенсивно чарувати, і напад хіті швидко минає. Я їй вірю, бо мені й самій після занять маґією навіть дивитись не хочеться на хлопців. От тільки татові цього не поясниш. Навіть якщо я наважуся заговорити з ним про це, він у кращому разі нагримає на мене, а в гіршому — відлупцює.

— Вочевидь, так і буде, — підтвердила Ейрін. — До того ж він прагне віддати тебе за Падрайґа.

— А якщо з ним нічого не вийде, — скрушно додала кузина, — то знайде мені іншого нареченого. Ти правду казала: багатство і влада — це наче клітка із золотими ґратами. Раніше я тебе не розуміла, а тепер… Я тобі так заздрю, сестричко! Не лише твоїй Відьомській Іскрі, а й твоїй силі волі, твоїй рішучості. Ти не раз мені говорила, що якби мала мій чаклунський хист, то втекла б із дому. І ти б напевно так учинила. А я… я не можу, я слабка, безпорадна. Просто не уявляю, що робитиму, коли виїду з Кардуґала.

Ейрін не стала заперечувати. Вона й сама так вважала, завжди бачила у Фіннелі ніжну тепличну квіточку і розуміла, що кузина це знає. Тому просто обняла її, пригорнула до себе і, вже поринаючи в сон, думала про те, яким чудернацьким чином змінилося їхнє життя після знаменного дня, 26 ґорфеннава, коли до них приїхала Шайна вер Брі. Відтоді Ейрін, що досі почувалася полонянкою свого високого становища, перетворилась на найщасливішу дівчину в світі. А от Фіннела, яка раніше була всім задоволена і мріяла лише про гарного чоловіка, зненацька стала нещасною.

Ну, хіба це справедливо? Невже Великий Див надсилає на землю так мало щастя, що коли хтось один здобуває його, то інший неодмінно втрачає?..

Розділ VI

Останній пункт пророцтва

Шайна сиділа впівоберта на стільці, поклавши лікоть на письмовий стіл, і неприязно дивилася на свою пізню гостю, яка щойно ввійшла до кімнати. Непрохану гостю, слід додати. І вкрай небажану.